Проблемний характер педагогічної діяльності

У недалекому минулому на першому занятті з курсу «Основи педа­гогічної майстерності», присвяченому розгляду специфіки педагогічної діяльності, студенти часто давали такі відповіді: «В соціалістичному суспільстві вчителеві працювати легше, тому що наші діти хочуть учити­ся. Для цього держава створює їм усі необхідні умови. В капіталістич­ному ж суспільстві стан педагогічних працівників дуже тяжкий, а учні не бажають навчатись». Сьогодні такі відповіді можуть викликати хіба що усмішку або критику на адресу колишньої політичної системи. Про­те придивімось уважно — чи немає нині нових соціальних стереотипів, про які майбутні чи нинішні педагоги розповідають не менш шаблонно, не замислюючись? Хіба не з таким самим пафосом, усупереч реальним фактам зниження народжуваності, помолодшання і фемінізації дитячої злочинності, зниження престижу знань і моральності, засилля чужої культури й ідеології в засобах масової інформації, проголошують сьогодні гасла про зростання національної самосвідомості, гуманізацію й демокра­тизацію суспільства? Змінюються час і суспільство, але живе звичка бездумно сприймати соціальні і професійні події, розглядати їх у ра­курсі абсолютної ідеалізації, не бачачи за привабливими ідеями реаль­них труднощів. У педагогічній діяльності таких сфер «безпроблемного сприймання подій» дуже багато. Це зумовлюється як її специфікою, так і особливостями професійної підготовки у педагогічних навчаль­них закладах. Так, людина, яка обирає професію вчителя, вже має пев­ний досвід спостережень і спілкування з учителями. В цьому аспекті жодну іншу професійну діяльність не можна порівняти з педагогічною, адже учні мали постійний контакт зі шкільними учителями впродовж 10—11 років. З одного боку, це позитивний момент, адже такий досвід закладає міцні підвалини для свідомого вибору педагогічної професії і подальшого оволодіння нею. Проте, з іншого боку, ці спостереження здійснює дитина, яка не може відрізнити істотних аспектів педагогічної діяльності від її зовнішніх виявів. Результати цих інфантильних спо­стережень фіксуються у вигляді певної системи професійних шаблонів, стандартів, цінностей, яка характеризується значною консервативністю, оскільки безпосередньо пов'язана з глибокими емоційними пережи­ваннями учнів. Як зазначає P. M. Грановська, у міру дорослішання людини, вікових змін, що з нею відбуваються, притаманна їй модель світу стає не тільки дедалі складнішою, а й консервативнішою — кожна її трансформація потребує дедалі більших зусиль. Виникають не тільки стійкі критерії, а й цілісні сценарії, підсвідомі життєві плани, які визна­чають поведінку людини. Надмірна сталість, стійкість системи прин­ципів і критеріїв перешкоджає подальшому розвиткові особистості (Гра­новская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стерео­типов. — СПб., 1994). Це цілком справедливо і щодо професійної педагогічної діяльності.

До того ж слід ураховувати ще один чинник, про який уже йшлося у першому розділі, — специфіку самого процесу професійної підготов­ки. Сучасні програми навчання у вищих навчальних закладах надто складні: вони містять величезну кількість дисциплін, які вважаються необхідними для фахівця певного профілю. Це призводить до значної інформаційної перенасиченості навчального процесу, коли майже весь час витрачається на безпосереднє засвоєння відповідної інформації. Тому найчастіше процедура передавання знань обмежується прямим декларуванням необхідного та достатнього обсягу відомостей. Бракує часу для докладного розгляду багатьох важливих аспектів діяльності, які не вміщаються в інформаційну складову, прямі засоби роботи над її засвоєнням. У результаті дитячі уявлення, що сформувалися у сту­дентів іще в школі, не отримують актуалізації, розгляду та корекції і дедалі більше закріплюються. Формується установка на всесилля нау­кового підходу, знань як провідного чинника професійної діяльності. Засоби використання цих знань, трансформації їх в унікальних ситуаціях педагогічної дійсності, проектування їх на реальні обставини з ураху­ванням індивідуальних особливостей усіх учасників ситуацій майже не розглядаються.

Більшість фахівців у галузі професійної підготовки педагогічних кадрів вважають, що нинішня система відбору, підготовки й організації навчання і морально, і методично застаріла, а тому потребує значних змін. По-перше, має істотно змінитися сама система відбору до педаго­гічних навчальних закладів. Адже педагогічна професія — одна з наймасовіших. Сотні тисяч студентів щороку вступають до педагогічних навчальних закладів і закінчують їх. Однак донедавна конкурси в пе­дагогічні навчальні заклади були невеликі; це призводило до того, що приймали майже всіх, хто подавав документи. Не враховувалися такі важливі параметри, як покликання до педагогічної діяльності, спеціальні здібності, особисті сні якості, що становлять основу професійної діяль­ності відповідного профілю. Підготовка вчителів фактично здійснюва­лася за принципом конвеєра. Певні спроби покращити якість відбору шляхом організації системи допрофесійної підготовки, введення співбесід з абітурієнтами не підкріплювалися відповідними юридичними правами. Ситуація майже не змінилася, прийом до педагогічних навчальних закладів і нині здійснюється за рівнем знань із загальноосвітніх предме­тів, до того ж навчання на деяких пріоритетних факультетах стає плат­ним, тому приймають навіть тих осіб, які не мають відповідних знань. Спеціалізовані навчальні заклади з ранньою професійною орієнтацією (коледжі, гімназії, ліцеї) не вирішують проблеми формування та вияв­лення професійної спрямованості всіх абітурієнтів. Тому викладачам педагогічних навчальних закладів доводиться працювати з таким кон­тингентом студентів, серед яких чимало випадкових осіб.

Не орієнтовані на професійний розвиток також зміст і методи підготов­ки учителів. Не приділяється увага розвиткові їх професійних здібностей, формуванню особистісних якостей. За даними В. І. Андреева і М. Є. Ла­зарева, тільки 5 % навчального часу відводиться на розв'язання творчих завдань і науково-дослідницьку діяльність. До того ж остання має пе­реважно предметний характер і майже не зачіпає реальних проблем професійної діяльності.

Слід також пам'ятати, що сучасний учитель масової школи часто позбавлений необхідних соціально-організаційних умов праці, тоді як існуюча система професійної підготовки ґрунтується переважно на ідеа­лізованій моделі навчання, на теоретичному описові того, як відбуваєть­ся і яким має бути оптимальний педагогічний процес. Чимало проблем, з якими вчитель стикається в професійній діяльності, виявляються для нього несподіваними, він учиться долати їх методом «спроб і поми­лок». Ці передумови призводять до таких наслідків:

- майбутній учитель, який приходить у школу, приносить із собою значну кількість засвоєних у попередньому життєвому досвіді й закріп­лених ригідних професійних установок, штампів, жорстких програм;

- вищий навчальний заклад майже не працює над виявленням і подоланням цих стереотипів, натомість часто закріплює нові. Це, безумов­но, виникає не з чиєїсь «злої волі», є об'єктивні й досить вагомі обста­вини, які спричинили такий стан. Проте на ці реалії слід обов'язково зважати (а не заперечувати або ігнорувати), якщо ми хочемо підвищи­ти результативність діяльності педагогічних кадрів;

- унаслідок згаданого вище значну кількість педагогічних подій молоді вчителі сприймають поверхово, негнучко, без урахування відпо­відних обставин, зорієнтовані на однозначність сприймання поведінки осіб, які беруть участь у педагогічних ситуаціях, і безпосереднє отри­мання необхідних результатів;

- якщо цього не відбувається, подальша активність молодих учи­телів блокується різними пояснювальними стандартами: перекладан­ням відповідальності на інших осіб або на недосконалість наявних ме­тодичних засобів, на соціальні чинники або на погану професійну підго­товку. Ці пояснення можуть бути справді переконливими, але вони не сприяють подоланню професійних труднощів. Замість того щоб підви­щувати свій професійний потенціал, прагнути глибше розібратися в питаннях, що виникають, учитель занурюється в емоційні переживання, розчарування, починає шукати вихід у недоцільних захисних діях або мріє залишити школу.

[1] 2 3

 завантажити реферат

Подібні реферати з розділу "Психологія"

• Види контролю у педагогічній діяльності
• А.О.Смирнов: історія психології як рушійна сила цієї науки
• Психологічні умови формування технічного мислення учнів засобами нових інформаційних технологій навчання
• Трансформація мотиваційно-смислової сфери особистості як напрямок діяльності практикуючого психолога