У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Навігація
Перелік розділів
Найпопулярніше
Нові реферати
Пошук
Замовити реферат
Додати реферат
В вибране
Контакти
Російські реферати
Статьи
Об'яви
Новини
На сайті всього 23510 рефератів!
Ласкаво просимо на UA.TextReferat.com
Реферати, курсові і дипломні українською мовою, які можна скачати цілком або переглядати по сторінкам.

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Туристичні можливості малих історичних міст України

Туристичні можливості малих історичних міст України

Україна – урбанізована держава, більш ніж 60 % її населення проживає в містах, з них біля 40 % - в малих містах. Ми впевнені, що кожен розуміє різницю комунальних і соціальних стандартів для мешканця великих і малих міст. Мешканці малих міст більш незахищені не тільки через низький рівень життя. Малі міста значно більше потерпають від економічних негараздів, від яких страждає все наше суспільство. В значній мірі ця ситуація наперед визначена попередньою політикою, що формувала залежність економіки малого міста від діяльності одного або двох підприємств, інтегрованих в спільну економічну систему Радянського Союзу. З відомих причин, більшість таких підприємств не витримало вилучення їх з звичного кола зв’язків, і, як наслідок, рівень безробіття значно вищий, а питома вага надходжень у бюджет на одного мешканця у малому місті значно нижче, ніж у великих містах та обласних центрах.

Але найбільш серйозним викликом після руйнування радянської системи для багатьох малих міст стала втрата свого власного місця в великому економічному механізмі перерозподілу праці і капіталу на регіональному та національному рівнях. В свою чергу складові глобального ринку зробили цей виклик історії ще жорсткішим.

Для більшості малих міст повстало нагальне питання розробки власних стратегій розвитку у нових економічних і соціальних умовах. Цей складний вибір необхідно самостійно робити територіальним громадам, котрі тільки розпочали своє формування. Виходить замкнене коло: з одного боку, складність прийняття і втілення рішень подальшого розвитку міст з урахуванням глобальних, національних та регіональних тенденцій потребує серйозних зусиль міської громади, її мобілізації для вирішення цих питань, з іншого боку, ця спільнота тільки розпочинає формуватися і усвідомлювати себе територіальною громадою.

Тобто, одночасно необхідно вирішувати питання: куди йти, з ким, як і завдяки яким ресурсам забезпечувати цей рух.

Разом з тим, така ситуація історичного виклику має великий позитивний потенціал, оскільки, вперше за багато років виникає можливість самостійного вирішення власної долі. В цій ситуації для тих, хто зможе прийняти такий виклик, відкриваються великі перспективи розвитку.

На щастя, ми живемо в країні, чиї рекреаційні можливості, історична та культурна спадщина є колосальними ресурсами розвитку. Особливо це стосується тих малих міст, які найменше потерпали від техногенних навантажень індустріальної епохи, в яких в значній мірі збереглася від пожеж соціальних перетворень радянських часів наша історична спадщина. Для багатьох з цих міст туризм може стати головною стратегією їх подальшого розвитку.

Кожен з 147 міст, перелік яких затверджено постановою Кабміна, - це окрема сторінка у літопису України. Безліч історичних подій, деякі з яких, без перебільшень, вплинули і на хід розвитку цивілізації, відбувалися протягом століть на цій землі. Тому наша історія і культурна спадщина цікаві не тільки нашим найближчим сусідам. Разом з тим, цей величезний потенціал туризму є задіянним сьогодні лише в незначній мірі.

Для розуміння проблем подальшого розвитку туризма в малих містах спробуємо уявити себе туристом, котрий зацікавився нашою історією і вирішив здійснити індивідуальний тур по малим історичним містам України. По-перше, слід зазначити, що наш турист – відважна людина, оскільки більшість інформації про нашу країну в іноземних ЗМІ має негативне забарвлення: злочинність, корупція, бідність, різноманітні фінансові та політичні скандали, постійні техногенні катастрофи. Уявімо, що інтерес до України переміг побоювання, і наш турист починає готуватись до мандрівки.

Для туристів з країн ЄС, США, Канади, Японії, що звикла до високої мобільності і практичній відсутності кордонів, величезним сюрпризом виявиться необхідність отримання візи для відвідання України. Доречі, тільки сам цей факт залишає нашу країну без сотень тисяч додаткових мандрівників і, відповідно, без їх доларів, євро, фунтів тощо.

Вважаймо, що і це не зупинило нашого героя. Він відстояв довжелезну чергу на митниці в Борисполі (а це наш найкращий аеропорт) і, нарешті, дістався гостинної української землі. Одразу після перетину митного бар’єра люб’язні хлопці з таксомоторами активно запропонують нашому туристові послуги з перевезення в будь-який район Києва по тарифам, трохи вищим за європейський. І не має значення, що іноді таксі нагадує продукт автосвалки. Це не біда, оскільки надалі відбудеться знайомство з нашим туристичним сервісом.

Наш турист дізнається, що у нас обмаль готелів, які реально відповідають европейському рівню, але ціни в деяких з них, набагато перевищують рівень послуг, що пропонуються. На щастя, починаючи з цієї осені, він вже не зіткнеться з ситуацією, коли ціна одного й того ж номера для нього і для громадянина України різниться і пояснити причину цієї дискримінації (ціни вище у два рази) ніхто не може. Він, звісно, не здогадується, що у столиці вартість його номера містить 15-20 відсотковий готельний збір – податок з обороту, котрий депутати міськради вважають найкращим засобом стимулювання готельного бізнесу і притоки туристів. Доречі, навіть знаходячись на центральних вулицях Київа, віне не зможе знайти звичного в будь-якому європейському місті центра турінформації.

Цей перелік сервісних непереливок, що стосується просування туриста, його харчування, інформаційного забезпечення суттєво погіршується по мірі просування від столиці. На всі маленькі історичні міста, а їх, як відомо, більш 140, існує тільки десяток-другий приватних готелів, що виникли протягом останніх років.

До речі, рівень туристичної активності у наших співвітчизників останнім часом почав неухильно зростати. Тому з цими ж непереливками зустрічається й український турист, що став більш прискіпливо ставитися до рівня туристичного сервісу (опитування з приводу рівня туристичних послуг в мілих містах України серед вітчизняних туристів показало, що 80 % респондентів ним незадоволені, і, що це суттєво гальмує здійснення подорожей малими містами України).

Однак, сплативши достатньо великі гроші за неіснуючий комфорт, наш герой зможе константувати, що більшість запропонованих для огляду туристичних об’єктів здалися йому занедбаними. Дійсно, стан багатьох історичних пам’яток є незадовільним і, можна собі уявити, яке почуття і яка “повага” до нас, як до нації народжуються в душі наших гостей, коли вони спостерігають відношення української спільноти до величної скарбниці нашого минулого.

Керівникам, які знають, що на ремонт та реконструкцію музеїв, історико-культурних заповідників з бюджету виділяються копійки, ця ситуація зрозуміла. Але чому турист, котрий здолав тисячі кілометрів, щоб на власні очі побачити те, що йому яскраво змальовувала рекламна брошура, повинен зосереджуватись на наших проблемах? Загалом це пояснює сумну тенденці зниження потоку іноземних туристів з Заходу в Україну, а також його структуру. Статистика відвідувань країни дозволяє зробити наступні висновки:

організовані іноземні туристи становлять лише невелику частину з загальної кількості перетнувших кордон;

для зменшення ризику, що пов’язаний з вітчизняним сервісом, іноземні туристичні фірми надають перевагу лише декількам розкрученим туристичним центрам;

відсоток мандрівників, – як іноземних так і вітчизняних, що подорожують малими містами України, незначний у порівнянні з кількістю туристів, що приїздять у великі міста.

Вражає число потенційних витрат від недостатнього розвитку туризму. Оскільки навіть існуючий туристичний потенціал України використовується лише на третину, за висновками експертів, “недополучение” складає близько 10 млрд. доларів за рік. Хоч прибуток від туризму може стати стратегічним ресурсом розвитку як регіонів, так і країни загалом.

Але як зробити ривок у розвитку галузі? Як відкрити світові наші скарби? Як це не дивно, вирішення питань державного регулювання туризму у відповідності з міжнародними нормами – завдання складне, але воно має простий розв’язок. Протягом останніх років осмислення потенціалу туризма у контексті вибору стратегій національного розвитку поступово виносить його на перший план. Держава розпочинає здійснення спроб активного впливу на його подальший розвиток. Найбільш важливим кроком останнім часом стала Державна програма розвитку туризма на період з 2002 до 2010 р., яка була прийнята Кабінетом Міністрів України у квітні 2002 р.

[1] 2 3

завантажити реферат завантажити реферат
Нове
Цікаві новини

Замовлення реферату
Замовлення реферату

Лічильники

Rambler's Top100

Усі права захищено. @ 2005-2021 textreferat.com