Сторінка 3
Що можна порадити молодому вчителеві, який загострено сприймає ускладнення у стосунках з колегами?
1. Система відносин, що склалася в будь-якому педагогічному колективі, - явище досить стійке, інертне. Подумайте про це, перш ніж намагатися щось змінити. Починайте з такої установки для себе: «Люди, які працювали тут до мене, якими б помилковими і застарілими не здавались мені їхні погляди, сформували їх під впливом якихось невідомих мені, але, безумовно, важливих обставин. Крім того, вони мають реальний досвід, якого мені ще бракує». Ця порада зумовлена тим, що нерідко молоді вчителі надто критично ставляться до діяльності старших колег, вишукують у них недоліки (а тому схильні блокувати, відкидати їхні критичні зауваження на свою адресу). Це загрожує низкою психологічних «втрат» для самого новачка:
- образивши ваших колег огульним запереченням їхньої професійної компетентності, ви залишаєтеся в ролі одинака. Чи вистачить у вас сил, щоб нормально почувати себе в ізоляції, протистояти думці колективу, переживати додаткові негативні емоції? Пам'ятайте: послідовність власної позиції, стійкість переконань не доводять на словах. Нехай головним критерієм буде ваша справа, і поки ви самі не досягли кращих результатів, ніж у тих, кого ви критикуєте, не поспішайте з критикою;
- непоказний зовні досвід ваших колег може виявитися значно ефективнішим, ніж ви гадаєте. Не робіть висновків з першого враження. Повільна, мовчазна вчителька, яка уникає гострих педагогічних дискусій, може дивовижно перетворюватися в класі і, не вдаючись до якихось новомодних форм, традиційними методами досягати чудових результатів, бути незаперечним авторитетом для дітей. Тому не навішуйте негативних ярликів одразу - уважно вдивляйтеся в досвід, переймайте цікаві знахідки і старайтеся, щоб чужі помилки стали не об'єктом вашої критики, а предметом аналізу, пересторогою проти власних прорахунків;
- не ставайте в конфронтацію, якщо вам роблять зауваження, навіть тоді, коли ви вважаєте його несправедливим або необґрунтованим. Усебічно зважте критику. Людині, особливо новачку в якійсь справі, важко побачити себе з боку. Може статися, що під впливом образи ви всю свою увагу спрямовуєте на переживання з приводу того, що до вас несправедливо чіпляються, і тому не бачите в зауваженнях раціонального зерна. З перших днів привчайтеся до того, що якими 6 неприємними не були зауваження, слід відшукати в них конструктивну пропозицію;
- у ваших колег може бути не менше підстав для зустрічних претензій. І якщо ви можете звинуватити їх у холодності, небажанні прийняти вас як повноцінного члена колективу, відсутності інтересу до вас, вашого життя, нетактовності, то і вони нерідко цілком справедливі у своїх претензіях до таких ваших якостей, як недостатня товариськість, нетактовність, непослідовність дій, невміння контролювати свої почуття, емоції і поведінку, несамокритичність, неврівноваженість, байдужість до шкільних проблем. Адже, на думку академіка О. Г. Мороза, саме ці якості найчастіше притаманні молодим учителям.
2. Критерієм соціально-психологічної адаптації у педагогічному колективі є не лише ваше реальне становище, авторитет, а і його психологічне відображення у вашій свідомості, почуття повноправності, впевненість у своїх діях, задоволеність, відповідальність, низький рівень конфліктності. А це означає, що крім зовнішніх детермінант на ваш психологічний комфорт впливає також ваша схильність до оцінок певної модальності (позитивних або негативних). Наприклад, ступінь задоволеності залежатиме не тільки від реального стану справ у колективі, а й від вашої попередньої позиції: що вищим був рівень вимог, то менше реальне місце роботи зможе задовольнити ваші очікування. Тому проаналізуйте, що у вашому ставленні до роботи було ідеалізованим, нафантазованим, чи не маєте ви неадекватно завищеного рівня домагань, наскільки ви самі налаштовані на взаємодію. За останнім -параметром перевірити себе можна за допомогою низки методик, поданих у методичних матеріалах до цього розділу.
3. Якщо ви, відпрацювавши певний час, остаточно переконалися, що ваші погляди на сутність професійної діяльності принципово розходяться з поглядами колег, не ставайте в позу «невизнаного борця за справедливість». Таким чином ви не зарадите справі, а лише підсилите негативне ставлення до вас з боку опонентів. А тепер проаналізуйте два можливих варіанти подальшого розгортання подій:
а) ви приймаєте рішення, що в цій школі вам залишатися не слід, і хочете піти в іншу. З цього приводу є один влучний вислів, що застерігає від поспішних рішень: «Місце, на яке ми хочемо перейти, - це найчастіше місце, з якого хтось пішов перед нами». Чи впевнені ви, що з вашою безкомпромісністю на новій роботі ваші стосунки з колегами налагодяться? Цілком можливо, що і в новому колективі все повториться знову. Може, краще ще раз спробувати налагодити стосунки, хоча б заради тих дітей, які до вас уже звикли?
б) ви вирішили залишитись, але зрозуміли, що шлях стрімких перетворень у вашому колективі неможливий - у вас немає однодумців. Проте ви все ж таки бажаєте домогтися певної еволюції поглядів колег на краще, цього разу відмовляючись від «кавалерійської атаки» на їх переконання, а обираючи шлях копіткого, ретельно інструментованого впливу.
Перш ніж розпочати цю довготривалу роботу, чітко визначіться, чого саме ви прагнете досягти:
- щоб вам не заважали працювати так, як ви вважаєте за потрібне, не нав'язували вам своїх методів, не втручались у ваші стосунки з дітьми;
- щоб у вас вбачали самостійну, зрілу особистість, зважали на вашу думку;
- щоб педагогічні погляди і дії ваших колег більше відповідали тому ідеалові педагогічної діяльності, який ви вважаєте істинним, і т. ін.
Залежно від того, що переважає у ваших намірах, можуть бути реалізовані різні стратегії взаємодії з колегами, що ґрунтуються на більшій або меншій дистанції від колективу. Однак лише в тому разі, якщо ви не відкидаєте педагогічний колектив як значущий чинник свого життя, може бути усунена головна причина конфліктів. Адже відомо, що найбільшго ефекту оптимізації стосунків можна досягти тільки за умови спільної зацікавленості, зближення педагогічних поглядів та переконань.
Отже, ви дійшли висновку (може, необгрунтовано, а буває, що й цілком справедливо), що ваші погляди прогресивніші, ніж педагогічні переконання колег. Пряма спроба загітувати їх, залучити до своїх «педагогічних прапорів» результату не дала, більше того, ваше становище в колективі ускладнилося. Чи означає це, що вам треба здатись? А може, корисно пригадати психологічні правила формування та зміни установок?
Кожна людина має не окремі установки, погляди, упередження, ставлення, а певну їх сукупність, яка створює диспозиційну систему, що є інтегральним регулятором її життєдіяльності. Система диспозицій охоплює соціальні установки, ціннісні орієнтації, інтереси. Вона має ієрархічну будову. Вищий рівень становить загальна спрямованість інтересів на ту чи ту царину життєдіяльності. Дещо нижче в цій ієрархії йдуть ціннісні орієнтації, потім - безпосередні інтереси, і нарешті - ситуативні соціальні установки (за В. О. Ядовим).
Учитель, який прагне змінити установки своїх колег (погляди на окремі події шкільної дійсності і засоби їх розв'язання), має знати про особливості цієї системи, оскільки тільки тоді його спроби привнести до неї зміни можуть мати успіх. Так, кожний вищий рівень здатний підпорядкувати собі нижчі. Однак безпосередні інтереси і соціальні установки інколи начебто відшаровуються від вищих рівнів, вступають з ними в суперечність, неоднозначно виявляються в окремих оцінках, судженнях і вчинках людей. Крім того, різні люди відрізняються не лише за кількісним складом системи, а й за ступенем внутрішньої впорядкованості її елементів та компонентів. До того ж найменша узгодженість найчастіше виявляється в молоді, що призводить до суперечностей в оцінці нею навколишньої дійсності. Що вище рівень організованості системи диспозицій, то більше безпосередні інтереси і соціальні установки підпорядковуються «вищим щаблям», то осмисленішими і послідовнішими стають ставлення і вчинки людей.
1 2 [3] 4 5
завантажити реферат
