Сторінка 4
Відома біхевіористична пояснювальна формула S—R (стимул — реакція), звичайно, є науковим конструктом, проте має відповідні межіщодо застосування для аналізу й тлумачення складних психологічних явищ та феноменів. Досить часто тому можна чути відгуки про цю формулу як релятивістську.
Психологія намагається розкрити та пояснити відношення універсального та одиничного з метою зрозуміти сутність індивідуального. Також психологія має бути здатною оперувати відповідним рівнем уявлень про відношення "person-to-person" з метою досягнення більшої об'єктивності в їх тлумаченні та побудові відповідних аналітичних і прогностичних моделей.
Феноменологія та екзистенціальна психологія. На думку Северина, сьогодні досить складно заперечувати факт існування феноменологічної та екзистенціальної психології як окремих своєрідних напрямів розгортання психологічного теоретизування і прикладного діяння. Витоки цих психологічних напрямів — у власне філософських традиціях феноменології та екзистенціалізму.
Проблема тут полягає в тому, що позитивістська традиція організації та проведення психологічного дослідження вступає у протиріччя з притаманними феноменології та екзистенціалізму засобами тлумачення явищ, що досліджуються й аналізуються. А відтак постає питання про співвідношення у процесі психологічного пізнання таких його змістових і формальних складових, як кількісне та якісне, вимірювання й значення, аналіз та експлікація тощо. Окремо стоять питання про експериментальну методологію, про сутнісне співвідношення дослідження та експериментування. Остаточно в сучасній психології ці питання не вирішені.
Проте саме феноменологічна та екзистенціальна традиція у психології дають змогу сьогодні змістовно говорити про особистіснин світ як цілісне й генералізоване психологічне утворення. Загалом завдяки застосуванню методології феноменологічної та екзистенціальної традиції філософствування психологія, яка досить довго сприймалась лише як "біхевіоральна" наука, нарешті отримує методологічні засади більш поглибленого й особистісно зорієнтованого пізнання сутності людини, її духовної природи та індивідуальності.
Підсумок. У виробництві наукових знань роль індивідуальної суб'єктивності не може бути применшена. Хоча екзистенціальна та феноменологічна психологія мають стосунки за посередництва їхніх філософських антецедентів, перші більше пов'язані з проблемами психіатрії та психотерапевтичної практики, ніж емпіричних досліджень. Екзистенціальна психологія виступила проти вимоги розглядати індивідуальність клієнта, начебто він є абстрактною системою потягів або сукупністю інтелектуалізованих компонентів. Слід підкреслити, що "особистісне експериментування" як технологія психологічної взаємодії зорієнтоване на створення умов для самоактуалізації особистості. Загалом психолог, що працює у феноменологічній чи екзистенціальній традиції, покликаний розвішати справжню гуманістичну науку про людину.
Оскільки система конструктів не в змозі охопити повну реальність феноменів, прогрес у науці вимагає постійного перегляду її теорії або субституції, що ніколи не є можливим при застосуванні єдиних постулатів. Оппенгеймер застерігає психологів не покладати свої концепції на поняття науки, які вже застаріли. Кун у своєму історичному аналізі виявляє, що певні арбітражні елементи ніби вбудовані в модель науки, пристосовану до певного часу. Тому традиційні припущення і вірування надійно захищаються у щоденній практиці науки. Нові ідеї, які руйнують парадигму, авторитетно пригнічуються так довго, як це можливо. Тільки коли надія на гармонізацію теорії з реальністю втрачається, трапляється ідеологічна революція. Настає час революції такого типу й для психологічної науки. Коч, Сегал, а також Лакмеп на прикладі американської психології твердять, про градуальний занепад впливу біхевіоризму, який більше не має домінантних сил. Роджерс також вдається до ілюстрацій того, як змінюються думки в біхевіоральних науках, які раніше мали сильний вплив на психологію. Прийшов час, підсумовує Северин, коли слід конституювати інший, більш правильний (як видається сьогодні), гуманістично зорієнтований підхід у вивченні природи людини.
Література.
1. Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
2. Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург, 1998.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
4. Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
6. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
7. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
9. Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
10. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
11. Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
12. Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
13. Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Назва реферату: Самопізнання особистості у здійсненні та нездійсненні катарсису. Особистість як настановлення на післядію та як логічний осередок психологічної системи
Розділ: Психологія
Опубліковано: 2008-02-17 00:49:57
Прочитано: 585 раз
1 2 3 [4]
завантажити реферат
