Сторінка 3
Сутичка груп. Чимало людей вважають, що зустріч, сутичка груп, які були експертне спрямовані, сприяють самоінсайту і особистісному зростанню. Роджерс пов'язує такий базовий процес експериментування зі ступенем інтенсивності груп. Теорії, спрямовані на пояснення цього феномена, а також інших закономірностей функціонування групи, мають велике прикладне значення, а тому користуються широким попитом у соціальній практиці.
Образ людини. Різноманітні відповіді пропонуються на запитання "Що є людина?" Берельсон і Штайнер порівнюють складений біхевіоральною наукою образ людського буття з іншими образами, побудованими і розвиненими західними мислителями. Олпорт стверджує, що немає такої єдиної категорії, до якої можна було б звести всі пояснювальні теорії особистості, аби створити цілісне уявлення про предмет.
Хоч питання про людську свободу є досить давнім, воно живе й сьогодні. "М'які" детерміністи, вказуючи на причини у зумовленість поведінки людини, допускають певну можливість самодетермінації. Незважаючи на те, що існує відчуття свободи, вони стверджують, що кожна людська активність е примусовою з боку тих підспудних сил, над якими людина не має контролю. Досліджувалось також питання, яким чином несвідомі мотиви поведінки можуть співіснувати з ідеєю свободи. Особистісна відповідальність, розвиток "Я" і самоактуалізація розглядались як автономні. Як пов'язані між собою визначалися проблеми власного вибору, власної активності та можливості самодетермінації.
Особисті і цінності та обов'язки. Теорія людської мотивації, заснована на ідеї гомеостазису, не була справедливою стосовно проблеми цінностей. Бюлер запропонував додаткову групу активності, яка більш повно описує фактори свідомості, що включаються в досягнення цілей. Теорія самоактуалізації, запропонована Маслоу, ще більше підкреслює обмеженість біхевіоральних тлумачень поведінки людини, зокрема її мотивації. Франки установив, що індивід, який переживає ентузіазм та "родзинку" в житті, є тим, хто повністю довірився передусім собі, щоб досягти значних звершень.
Чи є людський вид унікальним? Хоча теорія еволюції, здавалося б, віддає перевагу кількісним відмінностям між людиною і вищими тваринами більше, ніж якісним, це не повна істина. Поступовий прогрес еволюції був постульований на основі врахування унікальної здатності людини до саморефлексивного мислення та використання засобів символізації.
Концептуальна мова відрізняється від тваринної комунікації тим, що вона оперує абстракціями так само добре, як і конкретними відношеннями. Берталанфі, аналізуючи природу символів, пропонує визначити критерії їхньої ідентифікації. Кассірер відрізняє символи від знаків, використовуючи приклад Келлер, яка відкрила, що кожна річ має ім'я.
Відомі спроби навчити шимпанзе мови. Невдача цих спроб вказує на великі труднощі саме у досягненні справжньої концептуалізації мови на сублюдському рівні. Той факт, що шимпанзе у вільному житті не розвинули справжньої мови або якоїсь подоби людської культури, підтверджує ці висновки. Отже, людина має ті унікальні здатності, яких не мають нижчі тварини.
Про людське суспільство, яке є людяним. Швидке зростання індустріалізації суспільства суттєво зумовлює поступ та розвиток сучасної культури і суспільства загалом. Фромм і Мей із сумом говорять про дегуманізуючий ефект сучасної технології, яку ми маємо використовувати таким чином, щоб вона не стала нашим повелителем. Кеністон зауважує, що люди не є маріонетками історії навіть тоді, коли вони визнають свою безпорадність. Не можна говорити про вади якогось народу в той чи інший момент історії, проте можна стверджувати перспективу досягнення нових звершень для кожного. А отже, розмірковуючи про поступ історії, необхідно сфокусувати свій ентузіазм на сучасних соціальних проблемах.
Без самоактуалізованого народу не буває досягнень. Підбадьорюючою рисою прогресу є воля багатьох людей об'єктивно оволодіти сильними і слабкими сторонами наших соціальних інститутів. Належить поважати свою культуру, навіть коли є підстави для її критики. Не якась окрема група створює культуру, її створюють мільйони протягом тривалого часу.
Ціннісні судження в соціальних науках. Однією з ознак класичної фізики, дотепер ще занедбаної психологами, є думка, що наука має справу виключно з фактами без введення ціннісних суджень. Келман представляє протилежний погляд: наукове дослідження не є ціннісно вільним і тому не може бути приведене у повністю об'єктивну галузь. Отже, дослідник завжди має брати до уваги свої установки і цінності, що впливають на його судження.
Цінності передбачають певний синтез цілей та намірів. Не актуалізуючи фінальні цілі, етичні стандарти психологів дають красномовне свідчення їхнього існування і підкреслюють потреби в адекватних поняттях і загалом — у розумінні природи та індивідуальної сутності людини. Психологія може мати справу з цілями на проміжному рівні — без вторгнення в прерогативу філософії і без поринання у безплідні суперечки.
Психологія, релігія і цінності. Слід пам'ятати, що психологія і релігія доповнюють одна одну. Психологія дбає про розуміння природи самості та про міжособистісні зв'язки. Релігія піклується про розуміння значення і цілей життя, а також про значення самих відношень, що реалізуються. Обидві дисципліни мають робити внесок у підвищення ефективності життя, їхні цілі є не антагоністичними, а підтримуючими. Психологія стає глибшою, коли розглядає релігійні цінності у співвідношенні з реальними здібностями та вміннями людини, яка продукує або сприймає ті чи інші релігійні ідеали.
Постає питання про те, яким чином та через які механізми відбувається інтеграція окремих цінностей у цілісну філософію життя людини. Розуміння цього процесу є дуже важливим як теоретично, так і стосовно практики порадництва (консультування, психотерапевтичної взаємодії тощо).
Не кожна думка про ціннісні судження може бути правильною та нешкідливою (не говорячи про користь), навіть коли порадник упевнений у необхідності втручання в недоторканні права індивіда здійснювати власні рішення. Також не кожні судження самого порадника можуть бути індивідуально прийнятними, адже досить часто молода людина може здійснювати свідомий вибір того, чого слід уникати.
Слід підкреслити, що коли порадник говорить про загальнокультурні цінності (наприклад цінності, властиві традиції культури Західної Європи), він розглядає їх передусім як засади власного особистішого зобов'язання (перед культурою як такою, своїм пацієнтом, власним "Я" тощо).
Проблема цінностей ускладнюється, якщо постає питання про встановлення ролі та місця релігійних ідеалів у системі загальних ціннісних суджень. Ураховуючи релігійні спрямування особистості, порадник намагається інтегрувати окремі поведінкові патерни свого клієнта (як самостійної та самодостатньої особистості) в цілісну модель (філософію) життя.
Наука про людину: нові міркування. Сучасний стан розвитку психологічної науки можна кваліфікувати як наближення сутнісно нової епохи. Ця епоха має принести з собою більше, ніж зростання фізичного благополуччя у бутті. Вона має відкрити нові шляхи мислення і модифікації нашої системи почуттів. Ми маємо знайти самих себе з певними новими віруваннями і — над усе — здійснити ряд змін у способах, у які ми дотримуємось переконань, якими вони мали б бути.
Традицій її та наука. Розглядаючи проблему співвідношення особливого та універсального щодо науки, слід ставити питання про існування та застосування у психології універсальних понять, а також про співіснування в науці обох типів знань: універсального та одиничного (особливого).
При застосуванні наукових конструктів слід зважати на можливість помилкового використання конкретних понять. Є сумні приклади того, як застосовувані в буденному житті конструкти переносилися без змін на наукове позначення та пояснення об'єктивної реальності. Наука ніколи не може бути цілковито об'єктивною: психології це стосується особливо.
1 2 [3] 4
завантажити реферат
